Westminster Assembly

File:Assertion of Liberty of Conscience by the Independents of the Westminster Assembly of Divines, 1644.jpg

seventeenth-century council for reforms within the Anglican Church

Wikimedia Commons
Wikimedia Commons category: Westminster Assembly

Geographical coordinates: 51.499388888889 -0.12858333333333

Wikipedia

English Westminster Assembly

The Westminster Assembly of Divines was a council of divines (theologians) and members of the English Parliament appointed from 1643 to 1653 to restructure the Church of England. Several Scots also attended, and the Assembly's work was adopted by the Church of Scotland. As many as 121 ministers were called to the Assembly, with nineteen others added later to replace those who did not attend or could no longer attend. It produced a new Form of Church Government, a Confession of Faith or statement of belief, two catechisms or manuals for religious instruction (Shorter and Larger), and a liturgical manual, the Directory for Public Worship, for the Churches of England and Scotland. The Confession and catechisms were adopted as doctrinal standards in the Church of Scotland and other Presbyterian churches, where they remain normative. Amended versions of the Confession were also adopted in Congregational and Baptist churches in England and New England in the seventeenth and eighteenth centuries. The Confession became influential throughout the English-speaking world, but especially in American Protestant theology.

The Assembly was called by the Long Parliament before and during the beginning of the First English Civil War. The Long Parliament was influenced by Puritanism, a religious movement which sought to further reform the church. They were opposed to the religious policies of King Charles I and William Laud, Archbishop of Canterbury. As part of a military alliance with Scotland, Parliament agreed that the outcome of the Assembly would bring the English Church into closer conformity with the Church of Scotland. The Scottish Church was governed by a system of elected assemblies of elders called presbyterianism, rather than rule by bishops, called episcopalianism, which was used in the English church. Scottish commissioners attended and advised the Assembly as part of the agreement. Disagreements over church government caused open division in the Assembly, despite attempts to maintain unity. The party of divines who favoured presbyterianism was in the majority, but the congregationalist party, which held greater influence in the military, favoured autonomy for individual congregations rather than the subjection of congregations to regional and national assemblies entailed in presbyterianism. Parliament eventually adopted a presbyterian form of government but lacked the power to implement it. During the Restoration of the monarchy in 1660, all of the documents of the Assembly were repudiated and episcopal church government was reinstated in England.

The Assembly worked in the Reformed Protestant theological tradition, also known as Calvinism. It took the Bible as the authoritative word of God, from which all theological reflection must be based. The divines were committed to the Reformed doctrine of predestination — that God chooses certain men to be saved and enjoy eternal life rather than eternal punishment. There was some disagreement at the Assembly over the doctrine of particular redemption — that Christ died only for those chosen for salvation. The Assembly also held to Reformed covenant theology, a framework for interpreting the Bible. The Assembly's Confession is the first of the Reformed confessions to teach a doctrine called the covenant of works, which teaches that before the fall of man, God promised eternal life to Adam on condition that he perfectly obeyed God.

Source: Westminster Assembly

Arabic جمعية وستمنستر العامة

جمعية وستمنستر العامة التابعة للقساوسة هي جمعية مكونة من مجلس علماء اللاهوت(القساوسسة) وأعضاء البرلمان البريطانى المعينين لإعادة هيكلة الكنيسة البريطانية الذي حقق من عام 1643 إلى عام 1653 ويحضر أيضا العديد من شعب اسكتلندا ويعتمد عمل المجلس من الكنيسة الوطنية الموجودة في اسكتلندا ويتم استدعاء ما لا يقل عن 121 قسيسا ثم أضيف 19 آخرون مؤخرا بدلا من الذين لم يحضروا أو لم يستطيعوا الحضور على الأغلب. أصدر هذا المجلس للكنائس الموجودة في بريطانيا واسكتلندا ما يلى:-صورة جديدة بين الحكومة والكنيسة (وهي وثيقة وضعتها جمعية وستمنستر العامة للتعامل مع النظام المشيخى السياسى )، والإيمان النصرانى المصحح أو العقيدة الصريحة، وكتابان في المبادئ الدينية المسيحية بطريقة السؤال والجواب أو كتيبان للإرشادات الدينية المسيحية (مختصرة أو كبيرة)، وكتاب شعائرى: وهو مختص بتعليم الشعائرالدينية المسيحية . تم إقرار الجهر بالإيمان واعتماد كتيب مبادئ الدين النصرانى سؤال وجواب بوصفهم مقاييس عقائدية بكنيسة اسكتلندا وكنائس البريسبيتيريان (كنائس بروتاستينية) اللاتى يشكلن المعيار الدينى . تم اعتماد صيغ الإقرار المعدلة بالكنائس المستقلة (البروتاستينية) والكنائس المعمدانية في كل من إنجلترا وإنجلترا الجديدة(منطقة جغرافية تتألف من ست ولايات في الشمال الشرقى بالولايات المتحدة )، وأثر هذا الاعتماد في الشعب الإنجليزى وبالأخص في أصل الدين البروتاستينى الأمريكى.

استدعى البرلمان المعمرالمتأثر بفكر المتشددين في الدين (هو برلمان بريطانى استمر من عام 1640 حتى عام 1660) الجمعية العامة قبل وأثناء الحرب الإنجليزية الأولى ( هي حرب قامت بين البرلمانيين والملكيين من عام 1642 إلى عام 1646 ) .هؤلاء المتشددون في الدين هم حركة دينية تعارض سياسات الملك تشارلز الأول الدينية وتعارض كبير أساقفة كانتربرى "ويليام لود" وتسعى إلى إعادة هيكلة الكنيسة . هذه الحركة أجمعت على أن هذا الاجتماع سيؤدى إلى توافق الكنيسة البريطانية التي تدار بنظام الأسقفيين مع الكنيسة الأسكتلندية التي تدار بمذهب الكنيسة ال بريسبتارية باعتبار أن هذا جزء من التحالف العسكرى مع اسكتلندا .حضر المفوضون الاسكتلنديون وقدموا المشورة طبقا للتحالف وسببت الخلافات الناشئة بشأن الكنيسة الحكومية انقساما علنيا رغم محاولات الحفاظ على الوحدة.فضل الأغلبية من أحزاب القساوسة نظام الكنيسة المشيخية ولكن الظروف السياسية والعسكرية تسببت في التأثير العظيم على أطراف الكنيسة الأبرشية. فضل الأبراشيون إدارة الجمعيات الدينية ذاتيا بدلا من الخضوع لأى من الجمعيات الإقليمية والوطنية المنطوى عليها نظام الكنيسة المشيخية . وفي النهاية أقر البرلمان شكل الحكم بالكنيسة المشيخية ولكنه يفتقر إلى القوة المنشودة بالكنيسة المشيخية.وأثناء استعادة الملكية عام 1660 تم التنصل من جميع وثائق الجمعية وأعيدت حكومة الكنيسة الأسقفية إلى إنجلترا.

عملت الجمعية في المذهب اللاهوتى البروتستانى المعروف باسم التراث الكلفينى. هذا المذهب يأخذ الكتاب المقدس على أنه كلمة الله الموثوقة واللتى يجب أن يستند إليها كل التفكير اللاهوتى فالذات الإلهية تلتزم بالمذهب المصلح للأقدار-وهو أن الله يختار أناسا ينقذهم ويستمتعوا بالحياة الأبدية بدلا من العقاب الأبدى. كان هناك بعض الخلاف في الجمعية حول مبدأ الخلاص الخاص-وهو أنَّ المسيح مات فقط من أجل أولئك المختارين للخلاص.عُقِدَت الجمعية أيضا لإصلاح العهد اللاهوتى، وهو اطار لتفسير الكتاب المقدس.إنَّ اعتراف الجمعيّة هو من أجل تعليم مذهب يسمى بعهد الأعمال الّذى يبين أنّه قبل سقوط الإنسان ("سقوط الإنسان" هو مصطلح يستخدم فى المسيحية يصف انتقال الرجل الأوّل والمرأة الأُولى من حالة الإذعان الكامل للإله إلى حالة الإدانة بعدم طاعة الأوامر) وعد الله آدم بالحياة الأبديَّة بشرط أن يطيغ اللّه تماما، وهذا أول الاعترافات الإيمانيّة بمختلف الكنائس الإصلاحية.

Source: جمعية وستمنستر العامة

German Westminstersynode

Als Westminstersynode (engl.: Westminster Assembly) bezeichnet man das puritanisch-presbyterianische Kirchenkonzil im 17. Jahrhundert, das vom britischen Parlament zur Neuordnung der Kirche von England einberufen wurde. An der Synode, die in der Westminster Abbey tagte, waren auch Kirchenvertreter aus Schottland beteiligt. Die Synode dauerte insgesamt sechs Jahre (1643–1649). Sie verfasste verschiedene Schriften, darunter die Westminster Confession of Faith, einen großen (Westminster Larger Catechism) und einen kleinen Katechismus (Westminster Shorter Catechism), sowie eine allgemeine Gottesdienstordnung (Westminster Directory of Public Worship, auch Directory of Public Worship genannt). Diese Schriften gelten noch heute als zentrale Bekenntnisschriften der presbyterianischen Kirchen.

Die Fraktion der puritanischen Abgeordneten im Parlament hatte vom Juni 1642 bis zum Mai 1643 fünfmal erfolglos versucht die Versammlung zu berufen. Das Vorhaben scheiterte jeweils, da König Karl I. von England stets seine Unterschrift für das Gesetz verweigert hatte. Erst die sechste Gesetzesinitiative hatte Erfolg. Der Entwurf wurde durch das House of Commons eingebracht und erlangte im Juni 1643 Gesetzeskraft auch ohne die Unterschrift des Königes, da zuvor das House of Lords dem Gesetz bereits zugestimmt hatte.

Source: Westminstersynode

Spanish Asamblea de Westminster

La asamblea de westminster de los teólogos fue un asamblea de teólogos y miembros del Parlamento inglés designados para reestructurar Iglesia de Inglaterra y se reunieron desde 1643 hasta 1653. Varios escoceses también atendieron, y el trabajo de la asamblea sería adoptado por la Iglesia de Escocia. Fueron llamados 121 ministros a la asamblea y diecinueve más serían añadidos para reemplazar a los que ya no pudieron asistir más. La asamblea produjo una nueva forma de iglesia y gobierno, la Confesión de Fe de Westminster, dos libros de catecismo, uno largo y uno corto, y un manual litúrgico, cuyo nombre es directorio de adoración pública, para las iglesias de Inglaterra y de Escocia.

La confesión y los dos catecismos fueron adoptados en la Iglesia de Escocia y por otras iglesias Presbiteras, donde siguen siendo aplicadas. Ediciones revisadas fueron adoptadas por iglesias congregacionales y por Iglesias bautistas en Inglaterra y en Nueva Inglaterra en los siglos XVII y XVIII. la confesión se volvió importante en todo el mundo angloparlante, pero en especial en teología americana protestante.

Source: Asamblea de Westminster

French Assemblée de Westminster

L’assemblée de Westminster (en anglais : Westminster Assembly of Divines) fut constituée par les membres du Long Parlement dans le but de restructurer l’Église d'Angleterre. L’assemblée constituante comprenait également les représentants de dignitaires religieux écossais. Réunie pendant six ans, de 1643 à 1649, elle a défini les fondements du presbytérianisme dans une collection de documents, appelée Standards de Westminster, comprenant notamment la confession de foi de Westminster.

Source: Assemblée de Westminster

Italian Assemblea di Westminster

L'Assemblea di Westminster (in inglese Westminster Assembly of Divines) è stata un concilio composto da teologi e da membri del Parlamento inglese e nominato per discutere la riforma della Chiesa d'Inghilterra, tenutosi nella Cattedrale di Westminster dal 1643 al 1649.

Durante l'assemblea furono redatti diversi documenti chiamati Canoni di Westminster che comprendono scritti sulle forme di governo della chiesa come il The Form of Presbyterial Church Government, sulla liturgia come il Directory for Public Worship, la Confessione di fede di Westminster, il Catechismo Minore di Westminster, il Catechismo Maggiore di Westminster.

Vi presero parte anche diversi scozzesi e i documenti prodotti dall'assemblea vennero adottati dalla chiesa di Scozia.

Dal giugno 1642 al maggio 1643 i parlamentari dell'area puritana avevano provato per cinque volte a convocare un'assemblea, ma ogni volta il sovrano Carlo I aveva negato la firma alla legge istitutiva. La proposta della sesta iniziativa di legge passò dalla Camera dei Lord dove venne approvata ed entrò in vigore nel giugno del 1643 senza necessità della firma del sovrano.

Source: Assemblea di Westminster

Japanese ウェストミンスター会議

ウェストミンスター会議(ウェストミンスターかいぎ、英語:The Westminster Assembly of Divines)は、清教徒革命(イングランド内戦)期の1643年、イングランド・ウェストミンスターで長期議会によってイングランド国教会を再編するように命じられた神学者たちの会議である。

Source: ウェストミンスター会議

Korean 웨스트민스터 총회

웨스트민스터 총회(Westminster Assembly of Divines)는 1643년 7월 1일에서 1649년 2월 22일까지 영국의회의 회원들과 청교도를 포함한 신학자들이 모여 잉글랜드와 스코틀랜드를 합친 영국 교회를 재구성하기 위해 모인 회의다.총 121명의 목사와 11명의 영주와 20명의 평민들이 모였고, 불출석 또는 중도에 결석한 자들을 위해 19명이 보충되었다. 또한, 스코틀랜드에서 온 7명의 파견단이 있었다.

교회정치의 형태, 웨스트민스터 신앙고백, 웨스트민스터 소요리문답, 웨스트민스터 대요리문답, 웨스트민스터 예배모범에 대한 문서를 열띤 토론과 회의를 통해 표결에 올려 통과시켰다. 이 문서들은 장로교의 기초적, 교리적 질서체계를 제공하였으며, 회중교회, 침례교등은 수정 보완을 거쳐 확립하였다.

이 문서는 칼빈주의 및 개혁주의 전통의 역사적 주춧돌로 평가받고 있으며, 미국장로교와 한국장로교등에 지금까지 널리 사용되고 있다.

Source: 웨스트민스터 총회

Dutch Westminster Assembly

De Westminster Assembly (of Synode van Westminster) was een raad van theologen en leden van het Engelse parlement die in 1163 vergaderingen bijeen kwamen vanaf 1 juli 1643 tot 22 februari 1649. Maar liefst 121 predikanten en 30 leken werden naar de Assembly geroepen, daarbij werden er negentien later toegevoegd om diegenen te vervangen die niet aanwezig waren of de vergaderingen niet meer konden bijwonen. Ook afgevaardigden van de kerk van Schotland waren erbij betrokken. Theologen zoals Samuel Rutherford en Thomas Goodwin zijn van grote betekenis geweest. Na afloop hechtte het Engelse parlement goedkeuring aan een aantal kerkelijke documenten die de geschiedenis zouden ingaan als de "Westminster Standards", een geloofsbelijdenis Westminster Confessie, twee catechismussen (de zogenaamde grote en kleine catechismus), en een liturgisch handboek, het Directory of Public Worship, voor de kerken van Engeland en Schotland. De Westminster Assembly leverde ook een nieuw kerkbestuur op. Aanvankelijk waren de episcopalen in de meerderheid, maar uiteindelijk domineerden de presbyterianen en de congregationalisten. In Engeland bleef de invloed van de grote synodale vergadering beperkt, onder andere door de herinvoering van het episcopaat in 1660.Buiten Engeland had en heeft het werk van deze vergadering wel een wijde uitstraling gehad. Vooral van de Kleine Catechismus verschenen veel verklaringen zoals van E. Erskine (1680-1754) R. Erskine (1685-1752) en J. Fisher (1697-1775). De invloed van de Westminster Confessie heeft vooral doorgewerkt in de Amerikaanse protestantse theologie in Schotland evenals in Nederland. In 1757 gaf Alexander Comrie een Nederlandse vertaling uit van een verklaring van de Kleine Catechismus in vraag en antwoord van Isaac Chauncy. In 1948 gaf ds. G.H. Kersten een gedeelte uit van Fisher's catechismus dat handelt over het verbond der genade. In 1971 verscheen een volledige vertaling van dit werk door J.H. Boer onder de titel De kennis der zaligheid.

Source: Westminster Assembly

Portuguese Assembleia de Westminster

A Assembleia de Westminster (ou, tradicionalmente, Assembleia dos Divinos de Westminster) foi o concílio convocado, entre 1643 e 1649, para reestruturar a Igreja da Inglaterra. Produziu, entre outros documentos, a Confissão de Fé de Westminster e dois catecismos: o Catecismo Maior e o Breve Catecismo.

A Assembleia de Westminster caracterizou-se não somente pela erudição teológica, mas por uma profunda espiritualidade, foi constituída de 121 dos mais capazes pastores da Inglaterra, 20 membros da Casa dos Comuns e 10 membros da Casa dos Lordes, todos os 121 teólogos eram ministros da Igreja da Inglaterra e quase todos eram calvinistas.

Source: Assembleia de Westminster

Russian Вестминстерская ассамблея

Вестминстерская ассамблея богословов (англ. Westminster Assembly of Divines) — собрание английских теологов и церковнослужителей, созванное в 1643 г. Долгим парламентом для реформирования Английской церкви. Догматы и обряды, разработанные Вестминстерской ассамблеей, легли в основу пресвитерианской религии.

Практически с самого начала английской революции XVII века лидеры пуритан стремились реорганизовать англиканскую церковь, устранив из неё элементы католицизма. Возможности для этого, однако, открылись лишь после начала гражданской войны, когда власть короля, противившегося парламентским реформам в церкви, была сведена к минимуму. В июне 1643 г. парламент утвердил без санкции короля акт о созыве ассамблеи богословов в Вестминстере.

В состав Ассамблеи вошли 20 представителей палаты общин, 10 представителей палаты лордов и 121 священнослужителей и богословов. Священники были отобраны таким образом, чтобы они представляли основные течения в английском протестантстве:

«епископалисты» — сторонники сохранения епископальной организации англиканской церкви и лояльные королю (почти не принимали участия в заседаниях Ассамблеи, поскольку не было санкции короля на её работу);

«пресвитериане» — сторонники ликвидации епископата и введения пресвитерианской системы церковного управления (крупнейшая группа, поддерживаемая парламентским большинством);

«индепенденты» — сторонники полной децентрализации церковного управления и ликвидации священнического сана как такового (небольшая, но очень активная группа, имеющая поддержку английской армии во главе с Оливером Кромвелем);

«эрастиане» — сторонники подчинения церкви государственной власти.Первое заседание Вестминстерской ассамблеи состоялось 1 июля 1643 г. Всего за время работы ассамблеи с 1643 по 1649 гг. было проведено 1163 заседания. Ассамблея была фактически подчинена английскому парламенту, который определял её персональный состав, выдвигал вопросы для обсуждения и финансировал её работу. После казни короля Карла I работа ассамблеи свелась к аттестации священников и рекомендациям о замещении вакантных церковных кафедр.

Первой задачей, поставленной перед Вестминстерской ассамблеей, был пересмотр «Тридцати девяти статей» англиканского символа веры. Однако ситуация в стране осложнилась: парламентские армии начали терпеть поражения от роялистов в гражданской войне. Лидеры Долгого парламента обратились за помощью к Шотландии. По инициативе шотландцев в сентябре 1643 г. между двумя британскими государствами был заключен военно-религиозный союз «Торжественная лига и Ковенант», который предусматривал реформирование англиканской церкви на основе шотландского пресвитерианства взамен на военную интервенцию Шотландии на стороне английского парламента. Соответственно, основной задачей Вестминстерской ассамблеи стало выработка общих для обоих государств основ вероисповедания. Для участия в ассамблее в Вестминстер прибыли шесть шотландских делегатов (в том числе Александр Хендерсон, наиболее авторитентный шотландский теолог).

На протяжении четырех лет в Вестминстерской ассамблее шла работа над разработкой основополагающих документов реформированной церкви. В результате на одобрение парламента Англии были вынесены «Вестминстерское исповедание», «Большой» и «Малый катехизисы», «Форма церковного правления» и «Руководство для богослужения». В процессе работы над этими документами развернулись ожесточенные богословские споры на заседаниях ассамблеи между пресвитерианами, индепендентами и эрастианами. Особенно резкие возражения вызывала пресвитерианская система церковного управления, предусматривающая передачу власти приходским конгрегациям и региональным пресвитериям.

Тем не менее, благодаря тому, что пресвитериане в Долгом парламенте составляли большинство, разработанные Вестминстерской ассамблеей документы были одобрены английским парламентом. Однако в целом общественное мнение Англии оставалось негативно настроенным по отношению к пресвитерианским реформам, реализация которых привела бы к усилению влияния священников и падению значения парламента. После прихода к власти в 1648 г. Оливера Кромвеля и индепендентов пресвитерианские преобразования в английской церкви были заморожены, а Реставрация Стюартов в 1660 г. похоронила надежды пресвитериан на реформирование англиканской церкви.

В Шотландии, однако, документы, выработанные Вестминстерской ассамблеей, вошли в церковную практику и стали основополагающими актами пресвитерианской доктрины, системы обрядов и церковного управления. С распространением пресвитерианства в других странах Европы, а также в Америке, «Вестминстерское исповедание» и другие документы ассамблеи были приняты в качестве доктринальных источников во многих реформатских церквях.

Source: Вестминстерская ассамблея

Swedish Westminstersynoden

Westminstersynoden (engelska Westminster assembly), som hölls 1643-1649 (1653), är ett kyrkomöte av stor betydelse i Englands, Skottlands och Amerikas religiösa historia. Mötet var från början ett uttryck för Långa parlamentets strävan att tillvälla sig samma makt över kyrkan, som kungadömet förut hade.

Genom den berömda "Ordinance" juni 1643 utvalde parlamentet 121 engelska andliga, 30 lekmän och 8 skotska kommissionärer att 7 juli mötas i Westminster Abbey för att biträda vid revisionen av det religiösa systemet. Vanligen samlades blott omkring 70 andliga; synoden blev sålunda väsentligen ett rådgivande teologkonvent. Men det skaffade sig snart den ledande ställningen i kyrkliga frågor. Majoriteten var mer presbyteriansk-puritansk än själva parlamentet, där majoriteten var erastiansk; genom synodens och skottarnas pådrivande antogs det skotska kovenantet och undertecknades av 228 underhusmedlemmar (däribland Cromwell) 25 september 1643. Därmed hade presbyterianismen segrat i England liksom förut i Skottland.

Då puritanerna nu ville organisera presbyterianskt statskyrkotvång, uppdök i synoden för första gången en ny religiös faktor i Englands politiska liv, independentismen. Den räknade blott 5 pastorer i synoden; men dessa berömda "fem bröder" förfäktade sin sak med stor skicklighet och förde med särskild iver fram kravet på religiös tolerans. De gjorde detta så energiskt, att under de kommande åren toleransidén blev den egentliga vattendelaren, som skapade en ny gruppering: episkopaler-presbyterianer och independenter-separatister. När synoden under större delen av 1644 diskuterade den för presbyterianismen centrala kyrkliga exkommunikationsrätten, gick det fullständigt sönder mellan presbyterianer och independenter vid mötet. De "fem brödernas" talman, Philip Nye, nedhyssjades; men deras åskådning vann Cromwell, som förde den till politisk seger. Under tiden fortsatte synoden att söka genomföra den presbyterianska ordningen i England enligt det skotsk-engelska kovenantets fyra punkter:

gemensam bekännelse,

gemensam kyrkoförfattning,

gemensam gudstjänstordning,

gemensam undervisning.Lättast hade den att komma till rätta med punkt 3. Det utarbetade istället för "Common prayer book" en Directory for the public worship of God 1644), som av parlamentet antogs i januari 1648. Synodens viktigaste arbete gällde kovenantets punkt 1. Det visade sig omöjligt att omarbeta de trettionio artiklarna eller anta "Confessio Scoticana". Man fick söka skapa en ny gemensam storbritannisk trosbekännelse. Så tillkom 1646 den berömda Westminsterbekännelsen, som i 31 artiklar i klart och kraftigt språk sammanfattade den väsentligen skotska kalvinismen i moderat anda. "Confession of faith" (den vanliga beteckningen) antogs av parlamentet 1648 och har blivit alla presbyterianska kyrkors enhetsbekännelse; genom den kom skotsk uppfattning att i mycket bestämma anglo-amerikansk kristendom. Föga mindre betydande blev de båda av synoden utarbetade

Larger och Shorter catechism 1647, den senare trots sin logiskt stränga anläggning livfull och folklig. De antogs också av parlamentet 1648. Med sin ädla fromhetsanda har de länge övat stort inflytande i skilda engelska läger.

Svåraste punkten för synoden var kyrkoorganisationen, på grund av den växande motsättningen mot Cromwells independentism. Redan 1644 hade Propositions concerning Church government framlagts, 1645 kompletterade med "Practical directory for church government", som hävdade den presbyterianska kyrkoformens gudomliga rätt. Med avvisande av sistnämnda sats vann synodens förslag parlamentets bifall genom Form of government 1647-1648, biskopsämbetet avskaffades officiellt, och det påbjöds, att alla församlingar i riket skulle ordnas presbyterianskt. Så syntes synoden ha nått sitt mål; den presbyterianska kyrkan var Englands lagliga statskyrka. Men Cromwells fulla seger störtade inom kort nästan hela dess verk i England över ända; dess arbete efter 1648 blev utan resultat, och efter sin 1 163:e (februari 1649) sammankomst upplöstes synoden utan något formellt beslut (en sista sammankomst hölls 1653).

Alla de av synoden uppsatta dokumenten, "Directory", "Confessio", "Catechisms", "Form" och en metrisk version av psalmerna för kyrkobruk, godkändes däremot av Skottlands generalförsamling och parlament, med uppoffring av Skottlands egna reformatoriska dokument, och ägde där bestånd. Westminsterdokumenten har alltid förblivit skotska kyrkans och dennas dotterbildningars auktoriserade "standards". Resultaten av synodens arbete fick sitt verkliga hem och största historiska räckvidd i Skottland.

Source: Westminstersynoden

Ukrainian Вестмінстерська асамблея

Вестминстерська асамблея богословів (англ. Westminster Assembly of Divines) — збори англійських теологів і служителів церкви, скликані у 1643 р. Довгим парламентом для реформування Англійської церкви. Догмати та обряди, розроблені Вестмінстерської асамблеєю, лягли в основу пресвітеріанської релігії.

Практично з самого початку англійської революції XVII століття лідери пуритан прагнули реорганізувати англіканську церкву, усунувши з неї елементи католицизму. Можливості для цього, однак, відкрилися лише після початку громадянської війни, коли влада короля, який противився парламентським реформам в церкві, була зведена до мінімуму. У червні 1643 р. парламент затвердив без санкції короля акт про скликання асамблеї богословів у Вестмінстері.

До складу Асамблеї увійшли 20 представників палати громад, 10 представників палати лордів і 121 священнослужителів і богословів. Священики були відібрані таким чином, щоб вони представляли основні течії в англійському протестантизмі:

«епископалісти» — прихильники збереження єпископальної організації англіканської церкви і лояльні королю (майже не брали участі в засіданнях Асамблеї, оскільки не було санкції короля на її роботу);

«пресвітеріани» — прихильники ліквідації єпископату і введення пресвітеріанської системи церковного управління (найбільша група, підтримувана парламентською більшістю);

«індепенденти» — прихильники повної децентралізації церковного управління та ліквідації священицького сану як такого (невелика, але дуже активна група, що мала підтримку англійської армії на чолі з Олівером Кромвелем);

«ерастіані» — прихильники підпорядкування церкви державної влади.Перше засідання Вестмінстерської асамблеї відбулося 1 липня 1643 р. Всього за час роботи асамблеї з 1643 по 1649 рр. було проведено 1163 засідання. Асамблея була фактично підпорядкована англійському парламенту, який визначав її персональний склад, висував питання для обговорення і фінансував її роботу. Після страти короля Карла I робота асамблеї звелася до атестації священиків і рекомендацій про заміщення вакантних церковних кафедр.

Першим завданням, поставленим перед Вестмінстерської асамблеєю, був перегляд «Тридцяти дев'яти статей» англіканського символу віри. Однак ситуація в країні ускладнилася: парламентські армії почали терпіти поразки від роялістів у громадянській війні. Лідери Довгого парламенту звернулися за допомогою до Шотландії. За ініціативою шотландців у вересні 1643 р. між двома британськими державами було укладено військово-релігійний союз «Урочиста ліга і Ковенант», який передбачав реформування англіканської церкви на основі шотландського пресвітеріанства взамін на військову інтервенцію Шотландії на стороні англійського парламенту. Відповідно, основним завданням Вестмінстерської асамблеї стало вироблення спільних для обох держав основ віросповідання. Для участі в асамблеї у Вестмінстер прибули шість шотландських делегатів (у тому числі Олександр Хендерсон, найбільш авторитетный шотландський теолог).

Протягом чотирьох років у Вестмінстерській асамблеї йшла робота над розробкою основоположних документів реформованої церкви. В результаті на схвалення парламенту Англії були винесені «Вестмінстерське сповідання», «Великий» і «Малий катехізми», «Форма церковного управління» і «Керівництво для богослужіння». В процесі роботи над цими документами розгорнулися запеклі богословські суперечки на засіданнях асамблеї між пресвітеріанами, індепендентами і ерастіанами. Особливо різкі заперечення викликала пресвітеріанська система церковного управління, що передбачала передачу влади парафіяльним згромадженням і регіональним пресвітеріям.

Тим не менше, завдяки тому, що пресвітеріани у Довгому парламенті складали більшість, розроблені Вестмінстерської асамблеєю документи були схвалені англійським парламентом. Проте в цілому громадська думка Англії залишалося негативно налаштованим по відношенню до пресвітеріанським реформ, реалізація яких призвела б до посилення впливу священиків і падіння значення парламенту. Після приходу до влади у 1648 р. Олівера Кромвеля і індепендентів пресвітеріанські перетворення в англійській церкви були заморожені, а реставрація Стюартів в 1660 р. поховала надії пресвітеріан на реформування англіканської церкви.

У Шотландії, однак, документи, вироблені Вестмінстерської асамблеєю, ввійшли в церковну практику і стали основоположними актами пресвітеріанської доктрини, системи обрядів і церковного управління. З поширенням пресвітеріанства в інших країнах Європи, а також в Америці, «Вестмінстерське сповідання» та інші документи асамблеї були прийняті як доктринальні джерела в багатьох реформатських церквах.

Source: Вестмінстерська асамблея

ar جمعية وستمنستر العامةcy Cymanfa Westminsterde Westminstersynodeeo Vestminstra Asembleoes Asamblea de Westminsterfr Assemblée de Westminsterit Assemblea di Westminsterja ウェストミンスター会議ko 웨스트민스터 총회pt Assembleia de Westminsterru Вестминстерская ассамблеяsv Westminstersynodenuk Вестмінстерська асамблея
Image source:
Wikimedia Commons Public domain by John Rogers Herbert
Wikidata Updated: Fri Jul 23 2021 05:06:03