The Theatre Royal, Drury Lane

Theatre Royal, Drury Lane

File:The Theatre Royal, Drury Lane - geograph.org.uk - 543440.jpg

West End theatre building in Covent Garden, London, England

Wikimedia Commons
Wikimedia Commons category: Theatre Royal, Drury Lane

Geographical coordinates: 51.5128 -0.120556

Wikipedia

English Theatre Royal, Drury Lane

The Theatre Royal, Drury Lane, commonly known as Drury Lane, is a West End theatre and Grade I listed building in Covent Garden, London, England. The building faces Catherine Street (earlier named Bridges or Brydges Street) and backs onto Drury Lane. The building is the most recent in a line of four theatres which were built at the same location, the earliest of which dated back to 1663, making it the oldest theatre site in London still in use. According to the author Peter Thomson, for its first two centuries, Drury Lane could "reasonably have claimed to be London's leading theatre". For most of that time, it was one of a handful of patent theatres, granted monopoly rights to the production of "legitimate" drama in London (meaning spoken plays, rather than opera, dance, concerts, or plays with music).

The first theatre on the site was built at the behest of Thomas Killigrew in the early 1660s, when theatres were allowed to reopen during the English Restoration. Initially known as "Theatre Royal in Bridges Street", the theatre's proprietors hired prominent actors who performed at the theatre on a regular basis, including Nell Gwyn and Charles Hart. In 1672, the theatre caught fire and Killigrew built a larger theatre on the same plot, renamed the "Theatre Royal in Drury Lane"; it opened in 1674. This building lasted nearly 120 years, under the leaderships of Colley Cibber, David Garrick and Richard Brinsley Sheridan, the last of whom employed Joseph Grimaldi as the theatre's resident Clown.

In 1791, under Sheridan's management, the building was demolished to make way for a larger theatre which opened in 1794. This new Drury Lane survived for 15 years before burning down in 1809. The building that stands today opened in 1812. It has been the residency of well known actors including; Edmund Kean, comedian Dan Leno, and the musical composer and performer Ivor Novello. From the Second World War, the theatre has primarily hosted long runs of musicals, including Oklahoma! (1947–1953), My Fair Lady (1958–1963), 42nd Street (1984–1989, 2017–2019) and Miss Saigon (1989–1999), the theatre's longest-running show. The theatre is owned by the composer Andrew Lloyd Webber.

Source: Theatre Royal, Drury Lane

Arabic مسرح دروري لين

المسرح الملكي دروري لين المعروف بـ مسرح دروري لين هي من مسارح الوست اند، تقع ما بين كاثرين ستريت ودروري لين، في منطقة كوفنت غاردن بلندن.يعتبر أقدم مسرح في العالم مازال يقدم عروضا، فقد كان هناك مسرح في نفس الموقع منذ عام 1663 م، والمبنى القائم هو الرابع وقد افتتح عام 1812 م.قدم كاظم الساهر حفلا فنيا في المسرح يوم 15 أيار 2016 م، وسط حضور كبير من الجالية العربية.

Source: مسرح دروري لين

German Theatre Royal Drury Lane

Das Theatre Royal, Drury Lane ist ein Theater an der Drury Lane im Londoner West End.

Source: Theatre Royal Drury Lane

Spanish Teatro Drury Lane

El Drury Lane es el teatro más antiguo de los escenarios ingleses que aún sigue abierto y operativo. Se llama así por estar situado en Drury Lane, en Covent Garden, Londres.

Fue construido a petición de Thomas Killigrew en 1663 bajo el nombre entonces de Theatre Royal de Bridges Street o “King’s Playhouse” durante el reinado de Carlos II en los primeros tiempos de la restauración monárquica. Entonces podían verse en él a comediantes de la talla de Nell Gwynne y Charles Hart. El edificio era una estructura de madera de tres niveles de 34 metros de largo y 18 de ancho que podía albergar una audiencia de 700 espectadores. Alejado de las grandes avenidas, para acceder al teatro había que hacerlo entre calles estrechas o pasadizos de los edificios circundantes. Fue consumido por el fuego en el gran incendio del 25 de enero de 1672.

En 1674 un segundo teatro fue construido en su lugar por el arquitecto Christopher Wren. Desde 1747 hasta 1776 el gran actor shakespeariano David Garrick codirigió su actividad junto a James Lary. Pero más de un siglo después, en 1791, fue demolido y en 1794 reconstruido por Henry Holland con la ayuda del artista John Linell y mejoras contra incendios, a pesar de las cuales volvió a quemarse en 1809. De nuevo fue reconstruido en 1812.

Esta última versión del teatro era gigantesca (era capaz de albergar 3.600 espectadores). La nueva tecnología lo había facilitado por medio de columnas de hierro que reemplazaban a las voluminosas de madera y sostenían cinco niveles de galerías. La escena era también grande: 25 metros de largo y 28 de hondo. Holland comentó que este teatro era más grande que ningún otro de Europa. Y a excepción de las iglesias, era el edificio más alto de Londres. Su popularidad empezó a declinar en los años 1840. En 1847 la dirección se confió al célebre y excéntrico director de orquesta y compositor francés Louis-Antoine Jullien (1812-1860), quien comprometió a Hector Berlioz como director de orquesta. De nuevo volvió a ser popular en la década de 1880 con espectáculos y melodramas diversos, sirviendo de plataforma para las exitosas carreras de Henry Irving y Ellen Terry.

El edificio actual es el de 1812. Ha visto desfilar a artistas tan diversos como el actor shakespeariano Edmund Kean, la estrella infantil Clara Fisher, Dan Leno, el grupo cómico Monty Python (que grabó en él un espectáculo) y el compositor Ivor Novello. En la actualidad el teatro pertenece al compositor Andrew Lloyd Webber e interpreta habitualmente comedias musicales populares.

Source: Teatro Drury Lane

French Théâtre de Drury Lane

Le théâtre de Drury Lane ou théâtre royal de Drury Lane est un théâtre du West End de Londres situé dans le quartier de Covent Garden (Cité de Westminster). Sa façade se trouve dans Catherine Street, tandis que l'arrière donne sur Drury Lane. Le bâtiment actuel est le dernier d'une série de quatre théâtres construits et reconstruits au même endroit depuis 1663, ce qui en fait le théâtre le plus ancien de Londres. Pendant ses deux premiers siècles d'existence, Drury Lane aurait pu « raisonnablement se déclarer le premier théâtre de Londres », et donc l'un des plus importants du monde anglophone. Pendant la majeure partie de ce temps, il appartenait à la petite poignée de théâtres patentés, qui s'étaient vu accorder une patente royale, leur garantissant des droits de monopole sur la production de pièces "parlées" (par opposition à l'opéra, la danse, les concerts ou les pièces musicales en général).

Le premier théâtre fut construit en 1663 à la demande de Thomas Killigrew, durant le règne de Charles II, dans les premiers temps de la restauration de la monarchie. Il était alors appelé "Théâtre Royal de Bridges Street" et on pouvait y voir jouer des comédiens tels que Nell Gwynne et Charles Hart. Il fut détruit par un incendie en 1672 le 25 janvier.

Il fut remplacé par un bâtiment encore plus prestigieux et grandiose, dont la conception est attribuée à Christopher Wren. Renommé "Théâtre Royal de Drury Lane", il accueillit deux mille spectateurs le jour de son inauguration par Charles II, le 26 mars 1674.

La nouvelle construction resta inchangée pendant 120 ans. Durant cette période le théâtre fut dirigé, entre autres, par les acteurs anglais Colley Cibber, David Garrick — qui y produisit notamment des pièces de Shakespeare —, John Philip Kemble et Richard Brinsley Sheridan

Vers la fin du XVIIIe siècle, l'édifice avait besoin d'être réhabilité ; il fut démoli en 1791 sous la direction de Sheridan. Un troisième théâtre encore plus grand, conçu par Henry Hollande, ouvrit ses portes le 12 mars 1794, avant d'être détruit par un incendie quinze ans plus tard, le 24 février 1809.

L'édifice actuel date de 1812. Il a vu défiler des artistes aussi divers que l'acteur shakespearien Edmund Kean, l'enfant star Clara Fisher, Dan Leno, la troupe des Monty Python, qui y ont enregistré un album-concert, et le compositeur Ivan Novello.

En 1847, la direction de Drury Lane fut confiée au célèbre et excentrique chef d'orchestre et compositeur de musique de danse français, Louis-Antoine Jullien (1812-1860) qui engagera Hector Berlioz comme chef d'orchestre.

Aujourd'hui, le théâtre appartient au compositeur Andrew Lloyd Webber et il s'y joue généralement des comédies musicales populaires. L'édifice est un monument classé au Royaume-Uni.

Source: Théâtre de Drury Lane

Hebrew תיאטרון דרורי ליין

התיאטרון המלכותי ברחוב דרורי ליין (באנגלית: Theatre Royal, Drury Lane) שוכן בקובנט גארדן, וסטמינסטר, אחד הרבעים של לונדון. חזית הבניין פונה אל רחוב קתרין (ששמו הקודם היה "ברידג'ס") וירכתיו אל דרורי ליין. הבניין הניצב שם היום הוא המאוחר ביותר בשורה של ארבעה תיאטראות באותו מיקום, שראשיתה בשנת 1663. במשך מאתיים שנותיו הראשונות, יכול היה דרורי ליין "לטעון בסבירות רבה להיותו התיאטרון הראשון במעלה של לונדון", ומכאן אחד התיאטראות החשובים ביותר בעולם דובר האנגלית. במשך רוב הזמן הזה, היה אחד ממספר זעום של תיאטראות בעלי כתב מינוי, שניתנו להם זכויות השליטה בהפקת דרמה "מורשית" בלונדון.

התיאטרון הראשון באתר נבנה בפקודת תומאס קיליגרו בשנים הראשונות של תקופת הרסטורציה האנגלית. בין השחקנים שהופיעו ב"תיאטרון המלכותי ברחוב ברידג'ס" היו נל גווין וצ'ארלס הארט. הבניין נהרס בשרפה בשנת 1672. קיליגרו בנה תיאטרון גדול יותר באותו מקום, בתכנון האדריכל כריסטופר רן; התיאטרון החדש, שנקרא מעתה "התיאטרון המלכותי בדרורי ליין", נפתח ב-1674. בניין זה החזיק מעמד 120 שנה, בניהולם של קולי סיבר, דייוויד גריק וריצ'רד ברינסלי שרידאן. בשנת 1701, בניהולו של שרידאן, נהרס הבניין כדי לפנות מקום לתיאטרון גדול יותר, שנפתח בשנת 1794. דרורי ליין החדש, עצום הממדים, שרד רק 15 שנים, עד שעלה באש ב-1809. הבניין העומד במקום כיום נפתח בשנת 1812. מאז הוא משמש בית לשחקנים שונים מן הקצה אל הקצה, כמו אדמונד קין השייקספירי, הקומיקאי דן לנו, קבוצת מונטי פייתון (שהקליטו שם אלבום קונצרט) ומלחין מחזות הזמר והנגן איבור נובלו. כיום שייך התיאטרון למלחין אנדרו לויד ובר ומעלה בעיקר מחזות זמר פופולריים.

Source: תיאטרון דרורי ליין

Italian Theatre Royal Drury Lane

Il Theatre Royal Drury Lane è un teatro del West End situato nel distretto londinese di Covent Garden. Si affaccia su Catherine Street (un tempo chiamata Brydges Street) e ha sul retro la strada Drury Lane.

Il Drury Lane è il teatro più vecchio di Londra ed è stato ricostruito tre volte sullo stesso terreno di quello originale, che fu inaugurato nel 1663. Durante i primi due secoli della sua storia, fu il teatro più importante della capitale. Nel periodo del suo massimo splendore era uno dei pochi teatri a godere del titolo di Patent theatre, riservato ai teatri che avevano la licenza di rappresentare drammi teatrali a seguito della riforma di Carlo II d'Inghilterra nel 1660.

Source: Theatre Royal Drury Lane

Korean 드루리 레인 왕립극장

드루리 레인 왕립극장(영어: Theatre Royal, Drury Lane)은 잉글랜드 런던 코번트가든에 위치한 웨스트엔드 연극 극장이다.

Source: 드루리 레인 왕립극장

Polish Theatre Royal przy Drury Lane

Theatre Royal przy Drury Lane – teatr położony w Londynie, w Covent Garden, zwrócony frontem do Catherine Street (wcześniej nazywanej Bridges lub Brydges Street), tyłem do Drury Lane. Obecnie znajdujący się tam budynek jest następcą trzech innych, z których pierwszy został wzniesiony w 1663. Przez pierwsze dwa wieki swojej działalności był przodującą tego typu instytucją w mieście, jednym z najważniejszych teatrów anglojęzycznego świata.

Pierwotny budynek został wzniesiony w 1663 na polecenie Thomasa Killigrew (członka dworu Karola II Stuarta, znanego z zamiłowania do zabawy). Występowało w nim wielu znanych ówczesnych aktorów, spłonął w 1672. Killigrew odbudował go w tym samym miejscu w 1674, nowa nazwa brzmiała "Theatre Royal in Bridges Street". Przetrwał prawie 120 lat. Został wyburzony w 1791, aby zrobić miejsce dla większego teatru, ukończonego w 1794. Nowy obiekt służył widzom tylko przez 15 lat, strawiony pożarem w 1809. Obecnie istniejący budynek został oddany do użytku w 1812. Wystawiano w nim pełną gamę sztuk, od utworów Szekspira, przez komedie, po utwory związane z muzyką. Obecnie jego właścicielem jest Andrew Lloyd Webber, inscenizowane są tam głównie musicale.

Source: Theatre Royal przy Drury Lane

Portuguese Teatro Drury Lane

Drury Lane é o teatro mais antigo da Inglaterra. Fundado em 1663 com o nome Royal, foi aberto em 1667 pelo arquiteto Christopher Wren.

== Referências ==

Este artigo foi inicialmente traduzido do artigo da Wikipédia em castelhano, cujo título é «Teatro Drury Lane».

Source: Teatro Drury Lane

Russian Друри-Лейн (театр)

«Дру́ри-Лейн» (англ. Theatre Royal, Drury Lane) — старейший из непрерывно действующих театров Великобритании. В XVII — начале XIX веков считался главным драматическим театром британской столицы. В 1963 году театр отметил своё 300-летие.

Source: Друри-Лейн (театр)

Serbian Позориште Друри Лејн

Краљевско позориште Друри Лејн, обично познато само као Друри Лејн је позориште Вест Енда и зграда заштићена законом у Лондону, Енглеској. Зграда гледа ка улици Катарине и најстарија је у низу од четири позоришта која су саграђена на истој локацији, од којих најраније датира из 1663. године, што је чини најстаријим позоришним местом у Лондону која се и даље користи. Према Питеру Томасу, Друри Лејн је водеће позориште у Лондону. У оквиру садашње зграде налазило се неколико различитих позоришта која су добила право на рад, изводила представе, али не и опере, плес и концерте.

Прво позориште на овом месту саграђено је шездесетих година 17. века по налогу Тома Килигрева када је позориштима било дозвољено да се поново отворе након рестаурације града. Првобитно, ово позориште било је познато као Краљевско позориште, а његови власници ангажовали су угледне глумце који су у позоришту глумили и певали, укључујући Нејл Гвин и Чарсла Харта. Године 1672. позориште се запалилои Килигрев је на истој парцели изградио веће позориште, која је названо Краљевско позориште Друри Лејн. Зграда је отворена 1674. године, а постојала је скоро 120 година под вођством Дејвида Гарика, Колија Сибера и Ричарда Шеридана.

Под управом Шеридана зграда је 1791. срушена, а на њеном месту направљена је већа, 1794. године. Ова зграда је изгорела 1809. године, а зграда која данас постоји отворена је 1812. године. и у њему су од тада глумили Едмунд Кин, комичар Дан Лено и музички композитор и извођач Иво Новело. Од Другог светског рата позориште је било домаћин мјузикла Оклахому! (1947–1953), Моја лепа дама (1958–1963), 42. улица (1984–1989, 2017–2019) и госпођа Салон (1989–1999), најдуговечнија представа позоришта. Позориште је у власништву композитора Ендрјуа Лоида Вебера. Позориште је тренутно у фази реновирања и због тренутне пандемије вируса корона неће се отворити до јесени 2020. године.

Source: Позориште Друри Лејн

Swedish Drury Lane Theatre

Drury Lane Theatre är en teater vid Drury Lane, West End, London.

Här öppnades 1615 en teater, som efter de populära tuppfäktningarna kallades The cockpit. Teatern brändes av pöbeln 1617 men återuppbyggdes och hade under namnet Phœnix en viss betydelse. Den var som alla andra teatrar stängd under protektoratet och revs under Karl II. År 1663 öppnades den nuvarande Drury Lane-teaterns föregångare som Theatre Royal under ledning av Sir Thomas Killigrew. Teatern brann 1672, återuppbyggdes på nytt 1674, ombyggdes i praktfull stil 1772 men revs 1791 för att lämna plats för en ny teater, som öppnades 1794 och brann 1809.

Ur dess aska reste sig den nuvarande Drury Lane-teatern, ritad av Benjamin Dean Wyatt. Den öppnades 1812, restaurerades 1860 och undergick 1921 en genomgripande modernisering. Drury Lane-teatern var 1682-1695 Londons enda teater, och fram till omkring 1850 var den huvudstadens främsta scen. Bland dess direktörer märks Colley Cibber (1711-1733), David Garrick (1747-1776), Richard Brinsley Sheridan (1776-1788) och John Philip Kemble (1788-1803). Från mitten av 1800-talet förde Drury Lane-teatern en omväxlande tillvaro, tills den 1879 under ledning av Sir Augustus Harris specialiserade sig på kostympjäser och äventyrsdramatik.

Source: Drury Lane Theatre

Ukrainian Королівський театр на Друрі-Лейн

Королівський театр на Друрі-Лейн (англ. Theatre Royal, Drury Lane) — лондонський драматичний театр, розміщений у центрі Лондона, у східній частині Вест-Енду, в районі Ковент-Гарден. До початку ХХ століття він був одним з найзнаменитіших англомовних театрів світу. Головний вхід до театру з вулиці Катерини (Catherine Street), до вулиці Друрі (Drury Lane) театр повернений своїм тилом. За 350 років свого існування театр чотири рази горів, двічі зносився, тричі банкрутував і незліченну кількість разів перебудовувався, але він працює і в наші дні.

Source: Королівський театр на Друрі-Лейн

Chenese 皇家劇院 (德魯里巷)

德魯里巷皇家劇院(英語:Theatre Royal, Drury Lane,通稱:Drury Lane)是倫敦柯芬園的一所西區劇院,屬於一級登錄建築。劇院面朝凱瑟琳街背朝德魯里巷。現在的建築並不是最初的樣子,而是經過了三次重建之後的結果,最早的建築歷史可追溯到1663年,若還存在就是倫敦最古老的劇院。 歷史上大部分時期,它是特許劇院,專門上演規定種類的戲劇。1660年代早期托馬斯·基利格魯下令建造這所劇院,雇佣了包括妮尔·格温在内的一批当时著名演员来定期出演剧目。1672年失火,于是基利格鲁又在其基础上重建了更大的一所劇院,1674年開張。這第二棟建築佇立了將近120年,經任院長為柯萊·西伯、大衛·加里克、理查德·布林斯利·谢立丹。

1791年謝立丹將舊建築拆毀,再次擴大面積。新樓在1794年開張,但是15年後的1809年就再次失火焚毀, 現在的建築建造於1812年,埃德蒙·基恩、丹·雷諾等演員曾在這裡出演、居住。二戰以後主要上演音樂劇。現劇院所有者是作曲家安德魯·勞埃德·韋伯的公司真正好集團。

Source: 皇家劇院 (德魯里巷)

Wikivoyage

English Theatre Royal (Royal Opera House)

The Theatre Royal is the last location in Assassin's Creed: Black Flag, then the first location in Assassin's Creed III. Haythem Kenway used the performance of The Beggar's Opera to assassinate a member of the Assassin Brotherhood and obtain a key to a vault in the New World. Strangely, it is absent from Assassin's Creed: Syndicate.

Address Catherine St, WC2B 5JF
Last Edit2017-10-25

English Theatre Royal Drury Lane

Address Catherine St, WC2B 5JF

Referenced from

named afterDrury Lane Theatre
ar مسرح دروري لينarz مسرح دروري لينcv Друри-Лейн (театр)da Drury Lane-teatretde Theatre Royal Drury Lanede-ch Theatre Royal Drury Laneen-ca Theatre Royal, Drury Laneen-gb Theatre Royaleo Reĝa Teatroes Teatro Drury Lanefa تئاتر رویال، دروری لینfr théâtre de Drury Lanehe תיאטרון דרורי לייןhy Դրուրի Լեյնid Theatre Royal, Drury Laneit Drury Laneja シアター・ロイヤル・ドルリー・レーンko 드루리 레인 왕립극장nb Theatre Royal Drury Lanenl Theatre Royal, Drury Lanepl Theatre Royal przy Drury Lanept Teatro Drury Lanept-br Teatro Drury Laneru Друри-Лейнsr Позориште Друри Лејнsv Drury Lane Theatreuk Королівський театр на Друрі-Лейнzh 皇家劇院
Image source:
Wikimedia Commons CC BY-SA 2.0 by Sue Adair
Wikidata Updated: Fri Jul 23 2021 11:01:00